"Від трьох речей здригається земля, а чотирьох їй не витримати: слугу, котрого поставили царем; дурня, якому дали їсти досхочу; блудницю, що йде до шлюбу, і служницю, котра вдає із себе пані".
Книга притч Соломонових
Гл. 30, вірші 21-23
Три капості нас трусять,
Четверта ж – розтрясе.
Авгур у Книзі мудрості
Про них сказав нам все.
Всі четверо нікчемні,
Кого не оберем –
Та першим у тім списку є
Слуга, що став царем.
Бо з покоївки пані
Смішна – то й хай їй грець;
Дурний наїсться, та й засне –
А спить він, як мудрець.
Путана вже – матрона,
Шанована всіма...
І лиш слуга, що сів на трон –
То гірше, ніж чума!
Його робота – всує,
Його ідеї – пшик.
Розумних слів не чує,
Бо здатен лиш на крик.
А влада – гра для нього,
Розвага, цирк, дурня.
Той друг йому, у кого
Приємніша брехня.
Ще поки був слугою,
Ховався він завжди
За панською спиною
Від кожної біди.
Ось і тепер, країну
Загнавши в пекло й жах,
Він знов шукає винних
У всіх своїх гріхах.
То бреше, як співає,
То змінює богів,
То друзів розганяє,
Злякавшись ворогів.
То їсть і спить в короні –
Бо надто дорога...
Слуга, що сів на троні – о,
То більш, ніж раб – слуга!
Та все ж, хоч і на троні – то
Всього лише слуга!...