Притча про слугу, що став царем [Prytcha pro sluhu, shcho stav tsarem]

"Від трьох речей здригається земля, а чотирьох їй не витримати: слугу, котрого поставили царем; дурня, якому дали їсти досхочу; блудницю, що йде до шлюбу, і служницю, котра вдає із себе пані".

Книга притч Соломонових

Гл. 30, вірші 21-23

Три капості нас трусять,

Четверта ж – розтрясе.

Авгур у Книзі мудрості

Про них сказав нам все.

Всі четверо нікчемні,

Кого не оберем –

Та першим у тім списку є

Слуга, що став царем.

Бо з покоївки пані

Смішна – то й хай їй грець;

Дурний наїсться, та й засне –

А спить він, як мудрець.

Путана вже – матрона,

Шанована всіма...

І лиш слуга, що сів на трон –

То гірше, ніж чума!

Його робота – всує,

Його ідеї – пшик.

Розумних слів не чує,

Бо здатен лиш на крик.

А влада – гра для нього,

Розвага, цирк, дурня.

Той друг йому, у кого

Приємніша брехня.

Ще поки був слугою,

Ховався він завжди

За панською спиною

Від кожної біди.

Ось і тепер, країну

Загнавши в пекло й жах,

Він знов шукає винних

У всіх своїх гріхах.

То бреше, як співає,

То змінює богів,

То друзів розганяє,

Злякавшись ворогів.

То їсть і спить в короні –

Бо надто дорога...

Слуга, що сів на троні – о,

То більш, ніж раб – слуга!

Та все ж, хоч і на троні – то

Всього лише слуга!...