Пристрасть [Prystrast'] [Transliteration]

Залишу напевно минуле без жалю, крок собі на зустріч я зроблю.

Спитаю, у тиші: «Як бути? Що далі? Де той що люблю?»

На межі надії, я чекати буду, сновидіння оживуть.

Зупиню мить мінливу,

серцю дам сліз гарячих

і туман нам як ложе простелю.

Без вогню ніч зігрію,

сум як попіл розвію

і собі я зізнаюсь, що люблю.

Видіння розтане, як потяг в туманах, мить на деньці серця збережу.

Спитаю у тиші: «Кохання – омана? Чом за ним тужу?»

І крізь сон неначе, знову я побачу все, що сталось на яву.

Зупиню мить мінливу,

серцю дам сліз гарячих

і туман нам як ложе простелю.

Без вогню ніч зігрію,

сум як попіл розвію

і собі я зізнаюсь, що люблю.

Зупиню мить мінливу,

серцю дам сліз гарячих

і туман нам як ложе простелю.

Без вогню ніч зігрію,

сум як попіл розвію

і собі я зізнаюсь, що люблю.