Прощався стрілець зі своєю ріднею, [Proshchavsya striletsʹ zi svoyeyu ridneyu,] [Russian translation]

Прощався стрілець зі своєю ріднею,

І поїхав в дорогу далеку.

За свій рідний край, за стрілецький звичай

Прийняв бій за свою перемогу.

А вітер колише шовкову траву,

Молодий дуб додолу схилився,

Листям шелестить... Вбитий стрілець лежить,

Над ним коник його зажурився.

Ой коню, мій коню, не стій наді мною,

І землі не розкопуй копитом.

Біжи коню мій, скажи неньці рідній,

Що я лежу у лісі забитий.

Хай батько, і мати, і рідні ісестри,

Нехай вони за мною не плачуть.

Я у лісі лежу, за ріднею тужу,

Чорний крук наді мною вже кряче".

Немало козацтва за волю лягло,

І ніхто з них вже більше не встане.

Україна була, Україна жива,

Україна ще знову повстане.