Потрібен живим [Potriben zhyvym] [Russian translation]

Я не збираюсь тебе вчити, просто пару речей тобі покажу.

Сім століть кращі сини вмирали за країну нашу,

Cкільки бачив цей народ і скільки земля та нила,

Ця орда не дає спокою від Короля Данила.

І руйнує наші мури не ворог, а чвари блядські,

І коли вже знайдуть спільне всі Петлюри й Скоропадські?

Від Русі до наших днів - усі вади в нас одні:

Чи то дурні, бо бідні, чи все ж ми бідні, бо дурні?

Я не дивуюся Тік-Ток пісюхам - ляпне потім плаче,

Тут дорослі вкрали все, і навіть віру дитячу,

Я терпляче, брачо, мучу свій хіп-хоп й біт підкачую,

Все не дарма, поки бачу я в залі очі гарячі.

Точно втрачено не все. Є репчина, що думку завжди несе.

У нас різні величини, завдання, більшість повзе,

Бо ця нахаба вкрала блага,

Та в твої казки не вірять і в А-ба-ба-га-ла-ма-га.

Дещо накипіло, далі шлях правди топчу,

Я слова переплітаю вміло, як фарби Марчук,

Рано помирати, брате, падати в це жито,

Хай від карми дохнуть гади, а нам будувати й жити.

І ніхто не зміг силою стерти,

Ми самі свою долю гнівим,

Україна цінує лиш мертвих,

А ти потрібен нам, брате, живим!

І ніхто не зміг силою стерти,

І сумує відірваний Крим,

Україна цінує лиш мертвих,

А ти потрібен нам, брате, живим!

Ти потрібен нам живим, бо твій розум

Може зупинити всі наші сльози,

І цей трек, немов Микола Амосов,

Запускає твоє серце уколом адреналіну дози.

Проза, як просо, мій плуг на совісті тросах,

Кажуть: друг, краще ти не сунь в політику носа,

Роби бабки, ти пішак, все вирішують боси.

Та я їбашу, як ішак, в собі вбивши малороса.

Кажуть: брат, куди пропав, де старий простенький стиль,

Що за роки я накопав? До цього треба дорости.

Я проніс. Ти відчуваєш дух в рядках куплетних?

Я не можу вас лишити на цих блазнів безхребетних.

Поки ті псевдозірки ділять премії в кублі,

Я ніколи не міняв честь і душу на рублі,

Я в твої вуглі, брате, підливаю трохи палива

Ми досі валим! Тільки час поставить справжні бали нам.

Я йшов по сходах, гриз бетон,

Я в душі залишу міцний шов, як Борис Патон.

Всім респекти за саппорт. І знову піднялась рука...

Я повішу цей акорд, як КГБ Івасюка...

І ніхто не зміг силою стерти,

Ми самі свою долю гнівим,

Україна цінує лиш мертвих,

А ти потрібен нам, брате, живим!

І ніхто не зміг силою стерти,

І сумує відірваний Крим,

Україна цінує лиш мертвих,

А ти потрібен нам, брате, живим!