Моє ім'я могло звучати інакше:
Мелодійніше, ніж у цих вустах жорстоких
Ти казала, потрібен романтик-хлопчик,
Але й дядько, щоб твердо стояв на ґрунті.
На два фронти, як Панда Кунг-Фу, фігачиш:
Вдень - моя ти, його ти в суботу вночі,
Не дзвони мені, бо ти знову заплачеш,
Чому, відповідай, ти моя лиш на третину?
І доколи мені горіти у вогні?
Пішла геть! Так, я з глузду з'їхав.
Геть! Ти все вирішиш сама.
Імені мого не згадуй лихом.
Безіменна ти віднині.
Пішла геть! Так, у ранковий туман.
Геть! Вір у свій самообман.
Тільки не згадуй лихом ти моє ім'я.
В нього тебе не відберу я.
Мені не боляче. Адже ти мені зберігала вірність
У епізодах, дозволених долею нам,
У трикутник заточені ми були, як у фортецю.
Чому, відповідай, ти була лиш на третину?
І доколи мені горіти у вогні?
Пішла геть! Так, я з глузду з'їхав.
Геть! Ти все вирішиш сама.
Імені мого не згадуй лихом.
Безіменна ти віднині.
Пішла геть! Так, у ранковий туман.
Геть! Вір у свій самообман.
Тільки не згадуй лихом ти моє ім'я.
В нього тебе не відберу я.
Пішла геть! Так, я з глузду з'їхав.
Геть! Ти все вирішиш сама.
Імені мого не згадуй лихом.
Безіменна ти віднині.
Пішла геть! Так, у ранковий туман.
Геть! Вір у свій самообман.
Тільки не згадуй лихом ти моє ім'я.
В нього тебе не відберу я.