Під моїм віконцем де трава зелена
Лишилась квітонька одна однісінька -
Мала незабудка...
Чом ти не зів'яла?
Інші всі квіти вже вітер узяв.
Без душі не може квітка говорити,
Лиш вона єдина передасть звісточку -
Ця незабудочка...
О тобі згадала -
Ти ж таку саму мені дарував.*
Твоє кохання квітка ця
Мені забути не дає,
Її блакить в моїх очах
Тебе до серця пригорне.
Спогад прийде хутко - мала незабудка...
Мій біль не згасає, не чую й не знаю
Чи може говорить
Що любов проходить,
Хоч її доля на крилах несла.
Твоє кохання квітка ця
Мені забути не дає,
Її блакить в моїх очах
Тебе до серця пригорне.