Чи відчуваєш ти легкого вітру подих тепер?
Бачиш, цей дрібний дощик мрячить зрання.
Це все я, крізь час,
І велику відстань, —
Шлю тобі привіт, ніжність і світання.
Озирнуся навколо — так багато облич і метушня.
Мені зрозуміти б, навіщо прийшли ми всі сюди?
Мені б убити біль,
Що тривожить моє серце.
Де ж ти, любий мій?
Я шукаю відповідь.
Постривай, дай мені зараз повітря вдихнути.
Ти пішов, я без тебе продовжу цей шлях!
Знаю я — не згасне в небі зоря.
Пам’ятатиму й кохатиму тебе завжди… (завжди)
Завжди… (завжди)
Десь там моя мрія, моя печаль з тобою.
Пам’ятай — щасливі ми були, линули над землею.
Чи був ти чи ні?
Я вже не розумію!
Чи все це маячня?
Але знову гукаю вслід!
Постривай, дай мені зараз повітря вдихнути.
Ти пішов, я без тебе продовжу цей шлях!
Знаю я — не згасне в небі зоря.
Пам’ятатиму й кохатиму тебе завжди… (завжди)
Завжди… (завжди)
(х2)