Діти в батьківській оселі підростають,
Тільки час приходить, і тоді
Пташенята раптом відлітають,
Хоч і затишно було їм у гнізді.
Хай дороги нас постійно розлучають,
Але рано повертатися туди
Де чекають, люблять і скучають,
Де просто діти назавжди.
А коли в оселі всі зберуться,
Ти образи темні забувай
Непорозуміння перетруться
Краще усміхайся і прощай!
Краще усміхайся і прощай!