Килим вкрали з-під моїх ніг,
І я більше на бачу теплої ковдри,
З вікон зірвані всі фіранки,
І лишилось тільки несамовите бажання
Побачити тебе.
Нарешті я лишилась в чужому домі,
Я не впізнаю ці стіні та дверні прорізи,
І нівіть якщо усюди запалити світло,
Мені все одно буде темно без тебе. (Бо ти не прийдеш)
Подвір’я здається таким пустим без тебе,
І гойдалка така одинока.
Усі почуття пригнічені.
О як би я хотіла,
Щоб ти мене пригорнув до себе.
Але хтось забрав звук твоїх кроків,
І стер усі відбитки.
Вони лишаться в моєму серці до кінця,
Як найбільший скарб.
Подвір’я здається таким пустим без тебе,
І гойдалка така одинока.
Усі почуття пригнічені.
О як би я хотіла,
Щоб ти мене пригорнув до себе.
Подвір’я здається таким пустим без тебе,
І гойдалка така одинока.
Усі почуття пригнічені.
О як би я хотіла,
Щоб ти мене пригорнув до себе.