Я так довго дивився на малюнки тебе
Що вже майже повірив у їхню реальність
Я так довго жив з ними в кімнаті одній
Що вже майже повірив що малюнки - це все
Що я можу відчути
Згадую тебе
Стоїш тихо серед дощу
А я біжу щоб серцем бути поруч
І ми цілуємось і падає небо
Тримаюсь близько
Як завжди тримаюсь близько
Згадую тебе
Біжиш ти легко крізь ніч
Більша, світліша і нестримніша за сніг
Кричиш на цю мою удаваність
Кричиш у небо
І врешті знаходиш хоробрість
Відпустити це все
Згадую тебе
Ти падаєш в обійми
І ридаєш із серця глибин
Біла як камінь
Така тендітна
Загублена у холоді
Зажди загублена у темряві була
Згадую тебе
Якою ти була
Повільно тануча
Ти - це всі ангели
Настільки більша ніж усе разом узяте
Триматись до кінця, потім вислизнути тихо
Розплющити очі
Та не бачити нічого
Якби ж я думав про слова відповідні
Я міг би триматися серця твого
Якби ж я думав про слова відповідні
Я б не розривав не шматки
Всі мої малюнки тебе
Я так довго дивився на малюнки тебе
Та ніколи не тримався я серця твого
І так довго шукав правдивих слів
Та завжди на шматки розривав
Мої малюнки тебе
І не було у світі нічого іще
Чого б я більше бажав
Ніж відчути глибоко у серці тебе
І не було у світі нічого іще
Чого б я більше бажав
Ніж ніколи не відчувати розбитим
Всі мої малюнки тебе