À peu près [Ukrainian translation]

Я пам’ятаю твої вірші

і світло у твоїх очах

Я пам'ятаю твої „кохаю“,

що ти ними було розкидуєш, як побажаннями

Чи колись тобі хотілося, щоб ми розсипали

пелюстки й щасливі дні?

Чи відомі тобі були всі проблеми,

чи пожбурив1 кості2 у вогонь?

У вогонь

Це було золото, знаєш

Це було як золото, наша історія,

і, якщо раптом3,

якщо я й оговтаюся4 більш-менш,

не переймайся, що одного дня я тебе знов знайду

Тебе знайду

Ти було кажеш мені, що я твоя

що зі мною небо блакитніше

Мені цитуєш Рембо, Верлена5,

оповідаєш про спільне життя,

на двох

І це було золото, знаєш

Це було як золото, наша історія,

і, якщо раптом,

якщо я й оговтаюся більш-менш,

не переймайся, що одного дня я тебе знов знайду

Тебе знайду

Є вдосталь блідих кохань,

і сердець розбитих на друзки,

цих пісень на ту саму тему,

що вже вичерпали всі мої слова,

всі мої слова

І це було золото, знаєш

Це було як золото, наша історія,

і, якщо раптом,

якщо я й оговтаюся більш-менш,

не переймайся, що одного дня я тебе знов знайду

Тебе знайду

1. Із оригіналу не очевидно, чи слова звертаються до чоловіка, чи жінки.2. Гральні кості, кубики.3. si jamais можна також перекласти як „коли що“, „в разі чого“, „між іншим“, „до твого відома“.4. буквально, „якщо я від того відійду“.5. Артюр Рембо і Поль Верлен — французькі поети-символісти XIX ст., що подорожували разом і мали дуже буремні романтичні стосунки, впродовж близько двох років.