Хто вірить у Магомета,
хто - в Аллаха, хто - в Ісуса,
хто ні у що не вірить,
навіть в біса, на зло всім,
релігію прегарну вигадали індуси:
що, дуба врізавши,
не помираємо ми зовсім.
Рвалася вгору душа твоя,
Із мрією народишся,
та якщо жив ти, мов свиня,
Свинею і залишишся.
Хай погляд на тобі косий,
до докорів ти звикни,
ну прикро - що ж, знов народишся
здатний на шпильки.
А як смерть вгледів ворога
у цьому ще житті ти,
то пильне око в іншому дістанеться тобі.
Живи собі нормальненько,
є привід веселитися:
бо ж може у керівника,
втілиться душа твоя.
Нехай живеш ти двірником -
народишся прорабом,
а після, із прораба до міністра доростеш,
та як тупий, мов дерево - то станеш баобабом
і будеш баобабом тищу років, доки вмреш.
Так прикро буть папугою,
з довгим життям гадюкою,
че не краще бути при житті
людиною пристойною?!
Так хто є ким, так хто був ким?
Ніколи невідомо нам.
Хто був ніким, той стане всім,
Замислись ти про це!
Можливо той облізлий кіт
раніше був негідником,
а ця мила людина
була раніше добрим собакою
Від захвату підскакую,
Обходжу я спокуси,
Яку ж зручну релігію
вигадали індуси!