Perhonen [Ukrainian translation]

Осінньої ночі, повертаючись додому,

Я побачила метелика.

Він був таким красивим, маленьким, біленьким,

Він був все ще живим.

Наче літній ельф*,

Що потрапив до осінньої сірості,

Він тихо тремтів,

Залишаючись в тіняві дерев.

Чи ти знаєш, метелику,

Що скоро прийде зима,

І вся земля буде ув’язнена

В льодові холодні тенета?

Приспів:

Ти відмовився вмерти

Разом зі всіма,

Ти хотів побачити царство зими,

Білосніжне царство.

Ти хотів лишити ці краї

Тільки на крильцях, що змерзли,

Коли останній помах тремтячих крил

Розірве холод.

І знову осінньої ночі,

Коли перегніває листя,

Та зникають останні літні ластівки,

Лише метелик літає на самоті.

Його іноді можна побачити,

Він приносить останній подих літа

До тіней маленького парку.

Чи ти знаєш, метелику,

Що скоро прийде зима,

І вся земля буде ув’язнена

В льодові холодні тенета?

Приспів:

Ти відмовився вмерти

Разом зі всіма,

Ти хотів побачити царство зими,

Білосніжне царство.

Ти хотів лишити ці краї

Тільки на крильцях, що змерзли,

Коли останній помах тремтячих крил

Розірве холод.