Ці чарівні речі людські,
Бути також, у скарбниці моїй
Кожен позаздрить,мабуть, трофеїв цих, власниці.
Царство краси маю тепер
Серед похмурих, підводних печер.
Мабуть, ти думаєш теж, слухай, - ти в раю живеш.
Ці плоди принесла моя праця.
Я цих, як його, маю мішок.
Тут якщо воно є, цілих двадцять,
Та в душі, стільки мрій і думок....
От би мені та у світ людей.
Бачила б я дивовижні танці
Бачила б рухи цих,
Як ти казав?
А, ніг,
Не знадобиться там хвостик цей,
Людям у світі потрібні ноги.
Там же у них мільйон...
Як це по їхньому?
-Доріг!
Мрію колись буду я йти,
Там, де проміння л'є з висоти!
Сонце ясне, вабить мене
Той дивний світ!
Я б розцвіла,
як би жила поза водою!
Сняться мені щасливі дні на берегах!
Як добре в тих царствах людських,
Де ніхто не картає доньок,
Що посміли,
і зуміли
Пізнати світ!
Я знатиму все про життя людей
Я б їх спитала, та як спитати:
Де береться...
Ну як його?
Полум'я.
Так,
Вірю однак,
Прийде мій час
Люди,я мрію жити між вас!
Знову на дні,
Снився мені
Ваш дивний світ...