Відвертаючись
Від блідих та пригнічених
Та від їхніх слів,
Яких ми не розуміємо:
"Не приймайте те, що відбувається,
Як просто якийсь випадок страждання інших,
Або ж ви побачите, що ви теж
Відвертаєтеся"
Це гріх, що якимсь чином
Світло змінюється тінню,
Яка накидує свій саван
На усе, що ми знали.
Не усвідомлюючи, як збільшилися ряди,
Слухаючися свого кам'яного серця,
Ми можемо побачити, що ми залишилися самі
У мрії гордих.
На крилах ночі
У той час, як день нерозбірливо бурмоче,
Де об'єднуються безмовні
У мовчазній згоді,
Використовуючи слова, дивні для вас,
Та зачаровані, коли вони запалюють вогонь
Відчуйте новий вітер змін
На крилах ночі
Не будемо більше відветратися
Від слабких та втомлених
Не будемо більше відветратися
Від холоду всередині
Просто світ, в якому ми усі маємо жити,
Не досить просто стояти й дивитися,
Чи це просто мрія, що ми більше
Не будемо відвертатися?