Ми – древнє древо,
З гарними квітами,
Тягнемося до сонця,
Щоб вгору рости.
Послухай!
Далеко в коренях, серед циклів років,
Були рани й шрами,
Вони говорили про честь,
Вони говорили про вчинок,
Про те, що хто хтось постраждав більше ніж інші.
Подивись глибоко
В мої очі блакитні,
Ти повинен зрозуміти, що
Хто не знає минулого свого, той
Не має майбутнього свого.
Ніч прийде,
І я віддам тобі спадщину свою,
Якщо цього хочеш ти.
Воно не піде,
Воно важке.
Пам’ятай, не бери більше того, що можеш забрати.
Глибоко в землі,
Коріння дадуть тобі шлях,
Коли шторми прийдуть.
Скрип.
Пісня.
Подивися глибоко
В мої очі блакитні.
Ти повинен зрозуміти, що
Хто не знає минулого свого, той
Не має майбутнього свого
Ніч прийде,
І я віддам тобі спадщину свою,
Якщо цього хочеш ти.
Воно не піде,
Воно важке.
Пам’ятай, не бери більше того, що можеш забрати.
Заради кожного зростку,
Ми стаємо сильніше і вище.
Заради кожного зростку,
Ми стаємо сильніше і вище,
Одаль,
Одаль.