O Que Será [Ukrainian translation]

О, так буває, бува

чи ти отут по закутках зітхаєш ходиш

чи ти шепочеш оди та вірші виводиш

чи в темних закапелках темні справи мутиш

чи в голову зайде щось, язиком аж крутиш

чи світло на алеях запалиш, як смикнеш

чи голосно говориш, як у барі ликнеш

чи на базарі крикнеш, і безсумнівно

це все цілком не дивно

так буває, бува

коли долає сумнів, і звалу нема

коли немає ладу, і спасу нема

нема і вже не буде

О, так буває, бува

як у думках коханців отих під боком

як у піснях поетів шаленооких

як в пінистих присягах пророків п’яних

як у калік, що тягнуть на прощу рани

як в радісних фантазіях нещасливців

як у щоденнім блуді - труді гостинців

як у злодійських планах та й у безправних

у всіх їх почуваннях

так буває, бува

коли немає честі, та й звідки б була

коли немає совісті, та вже й загула

і смислу в тім не буде

О, так буває, бува

що всі перестороги не оминути

бо усмішки всі будуть на герць тягнути

бо дзвони всі і далі бриніти будуть

бо гімни всі присвячувати й далі будуть

і хлопчики всі й далі гуляти будуть

і долі всі стрічатися і далі будуть

і сам отець небесний, що не був там ні мить,

на пекло те погляне і поблагословить

коли нема управи, та якби й була

коли немає стиду, та й смислу нема

нема і вже не буде

О, як зі мною бува

як крає середину, роздирає, бува

як то з-під шкіри квітка проростає, бува

як сходить на обличчі та червінь розлива

і як заскочить в очі, коли зайві слова

і як зриває груди, щоб зізнатись сповна

і вже не приховаєш цього, як не ховай

і вже не заборониш цього, як не кивай

і як мене це робить жебраком, так і знай

бо тут немає поділок, ні мірки нема

бо тут нема рецепту, ані ліків нема

нема і вже не буде

О, так буває, бува

що коїться всередині людей, а не мало б

що нас не поважає, хоч би як ми страждали

що схоже на горівку, що ніяк не вгамує

що схоже на гулянку, де ти хворий нудьгуєш

що навіть десять заповідей не вмиротворять

ані всі мазі світу не полегшать горя

ані всі заклинання рану не заговорять

ані усі святії

так буває, бува

коли нема спочинку, та й в помині нема

коли нема утоми, та й на думці нема

нема межі й не буде

О, так зі мною бува

коли в мені всередині палає, бува

коли про сон блаженний навіть мови нема

коли те все тремтіння злихоманить мене

коли те все горіння перегріє мене

коли те все пітніння запарить мене

коли всі мої нерви молять одне

коли всі мої органи змагають одне

і страх огидний, скільки б не благав, не мине

бо тут немає сорому, та вже й не знайдеш

бо вже немає смислу