По підлозі дівка лахи порозклала
Карти-хресті по кутках порозкидала
Позабула дівка радість навесні,
А намисто та сережки у гостях
По очах колючим пилом світло біле
Білий вірш по вухах, ніби трель фальшива
По полях у дірках шаллю білий сніг
Міллю кволою уранці білий сон.
Розгорнулася стіною бабська правда,
Розкачалася й зревіла гучно тиша
По чужих простих словах, що по руках
По підставлених ногах, по головах
А в потрісканій, у склянці старий чай
Що не стало подолати старі справи
Фотографії із зірочками, снами
Як би так зробити, щоб всім добре стало?
Все, що було, що й сама не пам'ятала
Кошеня зміло хвісточком з підвіконня
Наречені приносили коньячок
І пояснювали потім що до чого...
Під кватиркою хто сидить - відганяй
Холод з Обі розігнався уночі
Ти частіше згадуй сонечко своє
То не вітер гілля хилить
Не дібровушка шумить...