Якщо раптом коли-небудь
Вразить нас ударом долi,
Краще бути німими все життя
Ніж залишитися без нашої мови.
Досить шепотіти мені про іншу мову,
Не кричіть про неї під моїм вікном.
Моя думка не зміниться,
Я не залишу нашу мову.
Поки в цьому галасливому світі
Лунатиме дихання людини,
Нехай вічно свята й красива
Живе наша мова.
Їй століттями судилося не в'янути,
Не в'янути її величності мові,
Нехай завжди під сонцем лунає
Мов пісня наша мова.
Тому бажаю я під цим синім небокраєм,
Нехай це знають i язичницькі чужинці,
Я не залишу нашу мову,
Нашу румунську мову.