Niente da dire [Ukrainian translation]

Я хочу літати,

Піднятися аж туди.

Щоб лунало криком

Моє ім’я в містах.

Спілкуватися,

Отримувати повідомлення від своїх друзів.

Для того, щоб насолодитися смаком реальності,

Я повинен висловитися.

Про своє почуття провини,

Забути.

Забути ту дурну гадуюку,

Щоб згодом зцілити

Рану від укусу,

Щоб знову насолоджуватися прохолодою лісу.

Але скажи мені: чи можна витрачати енергію,

Поранитись, спускаючись зі скель, і посміхнутися?

Скажи мені, чи треба мені вірити, що це реально?

Адже морський бриз робить все прозорим.

Але скажи мені: чи можна витрачати енергію,

Поранитись, спускаючись зі скель, і посміхнутися?

Скажи мені, чи треба мені вірити, що це реально?

Адже морський бриз робить все прозорим.

Мені нема чого сказати,

Мені немає з чого сміятися.

Я вийняв ці шипи,

І я почав жити.

Мені нема чого сказати,

Мені немає з чого сміятися.

Я вийняв ці шипи,

Я почав жити.

Тож Марлена,

Тримайся поруч зі мною цієї подорожі.

Коли настане ніч,

Ми навчимося дивитись на повню.

Кохана, не слухай співу сирен, бо я не хочу щоб ми втонули.

Забудьмо зараз про страх,

Напишімо спогади такими, як вони є.

Так, але у формі поезії, щоб не було страшно.

Ніч тут темна.

Ніч тут темна.

Але скажи мені: чи можна витрачати енергію,

Поранитись, спускаючись зі скель, і посміхнутися?

Скажи мені, чи треба мені вірити, що це реально?

Адже морський бриз робить все прозорим.

Але скажи мені: чи можна витрачати енергію,

Поранитись, спускаючись зі скель, і посміхнутися?

Скажи мені, чи треба мені вірити, що це реально?

Адже морський бриз робить все прозорим.

Мені нема чого сказати,

Мені немає з чого сміятися.

Я вийняв ці шипи,

І я почав жити.

Мені нема чого сказати,

Мені немає з чого сміятися.

Я вийняв ці шипи,

Я почав жити.

Мені нічого сказати.