Багато днів у ліжку вже без діла я лежу
А як встаю, то відчуваю - все іще тужу1
Я часто думаю: чого б тобі не написати?
І злий на себе, бо продовжую лежати...
Тепер бракує так мені всього що я любив в тобі
На стіни вдома я волаю,
На вулиці в собі копаюсь.
Часом гадаю,
Часом гадаю,
Що неодмінно знов з тобою бути маю
Не нічого без тебе2
Та менше, значно менше для мене
Не нічого без тебе
Та менше, значно менше для мене
І от коментарі від друзів я приймаю,
Бо звісно ж кожен щось мені сказати має
Та їх поради зовсім я не хочу чути
Бо по горлянку ними ситий
Тепер бракує так мені всього що я любив в тобі
На стіни вдома я волаю,
На вулиці в собі копаюсь.
Часом гадаю,
Часом гадаю,
Що неодмінно знов з тобою бути маю
Не нічого без тебе
Та менше, значно менше для мене
Не нічого без тебе
Та менше, значно менше для мене
Не нічого без тебе
Але менше все ж для мене
Не нічого без тебе
Та менше, значно менше для мене
Не нічого без тебе
Та менше, значно менше для мене
Не нічого без тебе
Значно менше.
І от без діла знов до ліжка я прикутий
Мені ти пишеш, що не хочеш мене чути,
Тоді подумав: не сказав тобі колись усього,
Але, принаймні, не Нічого.
1. Буквально: "А після того, як встаю, починаю відпочивати"2. Швидше за все мається на увазі: "Ще не все втрачено - щось іще лишилось."