[І куплет:]
Пам’ятаю згущення чорних хмар
І спалахи блискавок навколо мене.
Пам’ятаю найдрібніший спалах
Часу, що стиратися почав. –
Як лиховісний віщий знак,
Що доля, все таки, знайшла мене.
Та я тільки чув як голос твій говорив,
Що я отримав те, на що заслужив!
[Приспів:]
Тому назви мені хоча б одну причину,
Чому я повинен доводити свою неправоту!
Чому я повинен спогади начисто стирати!
Нехай потопом змиється
Відчуження в очах твоїх!
Назви мені хоча б одну причину,
Чому я повинен заповнити цю пустоту,
І з’єднати простори між собою!
Нехай цього буде достатньо,
Щоб боротись за правду, яка лежить на площині,
По той бік нової межі.
[ІІ куплет:]
І нічого не було видно навкруги,
Крім покинутих спогадів…
Звідти було нікуди втекти.
Попіл як той сніг летів
І земля розійшлась під ногами,
Між нами…
Та я тільки чув як голос твій говорив,
Що я отримав те, на що заслужив!
[Приспів:]
Тому назви мені хоча б одну причину,
Чому я повинен доводити свою неправоту!
Чому я повинен спогади начисто стирати!
Нехай потопом змиється
Відчуження в очах твоїх,
По той бік нової межі.
[Перехід:]
Кожна втрата, кожна брехня,
Кожна правда, яку ти не хотіла прийняти,
Кожне розчарування і кожне прощавай, -
Надто багато помилок і їх вже не приховати!
Та я тільки чув як голос твій говорив,
Що я отримав те, на що заслужив!
[Приспів:]
Тому назви мені хоча б одну причину,
Чому я повинен доводити свою неправоту!
Чому я повинен спогади начисто стирати!
Нехай потопом змиється
Відчуження в очах твоїх!
Назви мені хоча б одну причину,
Чому я повинен заповнити цю пустоту,
І з’єднати простори між собою!
Нехай цього буде достатньо,
Щоб боротись за правду, яка лежить на площині,
По той бік нової межі.