Коли сонце сідає
В моєму кінці міста,
Почуття самотності
Підступає до моїх дверей.
Весь світ стає потьмянілим.
Он там є занепалий бар
По той бік залізничних колій.
Для мене є столик на двох
Біля чорного ходу,
Де я сиджу сам-один
І міркую про втрату тебе.
Я проводжу майже кожну ніч
Під світлом
Неонового місяця.
Якщо ти втрачаєш свою єдину,
Тут завжди є місце для самотнього,
Щоб подивитися, як твої поламані мрії
Танцюють під та поза променями
Неонового місяця.
Я думаю про двох молодих закоханих,
Що біжать нестримно й вільно.
Я заплющую свої очі,
Та інколи бачу
Тебе в сутінках
Цієї прокуреної тютюном кімнати.
Не розповісти, як багато сліз пролив
Я, сидячи тут і плачучи.
Або як багато неправди
Я збрехав,
Говорячи своєму бідолашному серцю,
Що вона колись повернеться.
Та все ж, зі мною буде все гаразд,
Доки є світло, що йде
Від неонового місяця.
Якщо ти втрачаєш свою єдину,
Тут завжди є місце для самотнього,
Щоб подивитися, як твої поламані мрії
Танцюють під та поза променями
Неонового місяця.
Музичний автомат грає далі
Чарка за чаркою.
Слова кожної сумної пісні,
Здається, розповідають про те, що я думаю.
І це крає мені душу,
І це ніколи не скінчиться.
Та все ж, зі мною буде все гаразд,
Доки є світло, що йде
Від неонового місяця.
Якщо ти втрачаєш свою єдину,
Тут завжди є місце для самотнього,
Щоб подивитися, як твої поламані мрії
Танцюють під та поза променями
Неонового місяця.
Щоб подивитися, як твої поламані мрії
Танцюють під та поза променями
Неонового місяця.
Щоб подивитися, як твої поламані мрії
Танцюють під та поза променями
Неонового місяця.