Давно це колись було
коли розквітнув цвіт
Найгарнішою ти тоді була
Вже не пам’ятаю, якої весни це було
І ніби марно борюся
зарано для тебе я народився
Не можу тобі сказати, як мені тужно
сприйми за зло, але повір мені
я - одного господаря слуга
тому моя душа постить, тому моя душа постить
без тебе, квітко росяниста
Як би мене міг будити
Брязкіт дукатів з твого кептаря
Тоді я міг би себе судити,
Що покохав тебе, що захворів
І ніби марно борюся
запізно для тебе я народився
Не можу тобі сказати, як мені тужно
сприйми за зло, але повір мені
я - одного господаря слуга
тому моя душа постить, тому моя душа постить
без тебе, квітко росяниста
Не можу тобі сказати, як мені тужно
сприйми за зло, але повір мені
я - одного господаря слуга
одна рука просить милостиню, інша – несе скарб
а у душі миру нема