Я втомилась від цього місця
Пригнічена дитячими страхами
І коли вже маєш йти –
Будь-ласка, просто йди
Твоя присутність все ще відчувається
Ніяк не покидає мене
Ці рани, здається, не загояться
Ця біль занадто справжня
Занадто багато часу, якого не стерти
Коли ти заплачеш, я втру твої сльози
Коли ти закричиш, я прожену всі твої страхи
Я тримала твою руку всі ці роки
І я все ще твоя
Одного разу ти зачарував мене
Тим світлом, що йшло від тебе
А тепер зв’язав своїм покинутим життям
Мені ввижається твоє лице
В колись спокійних снах
Твій голос забирає
Всю мою свідомість
Ці рани, здається, не загояться
Ця біль занадто справжня
Занадто багато часу, якого не стерти
Коли ти заплачеш, я втру твої сльози
Коли ти закричиш, я прожену всі твої страхи
Я тримала твою руку всі ці роки
І я все ще твоя
Я старалась сказати собі, що ти пішов
Але, не зважаючи на те, що досі ти зі мною
Весь цей час я була одна
Коли ти заплачеш, я втру твої сльози
Коли ти закричиш, я прожену всі твої страхи
Я тримала твою руку всі ці роки
І я все ще твоя