Він натхненний й молодий був, їх не злічив би ніхто
Він надавав піснею сил, співав, що світанок близько.
Свічок тисячі палили йому, з-над голів підносився дим,
Співав, що час зруйнувать мур...
Вони співали враз з ним:
Вирви з муру зуби ґрат!
Зірви кайдани, рви батіг!
А мури рунуть, рунуть, рунуть
І поховають старий світ!
(x2)
Скоро напам'ять знали піснь і саму мелодію без слів
Несла з собою зміст старий, ознобом сердець та голів.
Тож співали, плескали в ритм, мов постріл їх оплеск лунав,
І тяжив ланцюв, світанок зволікав...
Він все співав та грав:
Вирви з муру зуби ґрат!
Зірви кайдани, рви батіг!
А мури рунуть, рунуть, рунуть
І поховають старий світ!
(x2)
Аж зобачили скільки їх, відчули силу і час,
І з піснею, про світанок близький, йшли улицями міст;
Валили пам'ятки і рвали брук - Той з нами! Той проти нас!
Хто сам той наш найгірший ворог!
А співак також був сам.
Бачив рівний натовпу марш,
Мовчки вслухався в кроків гук,
А мури росли, росли, росли
Ланцюг колисався у ніг...
Бачить рівний натовпу марш,
Мовчки вслуха у кроків гук,
А мури ростуть, ростуть, ростуть
Ланцюг колишеться у ніг...