Був він завзятим в розквіті літ, їх же — було без числа.
Співом поволі збурював світ на боротьбу проти зла.
Сяйво для нього — від тисячі свіч, вгору здіймався все дим.
Побіч ставало все більше облич, що вслід співали за ним:
Муру не бійся, він — не міцний —
Кайдани зірви і бий!
Разом — ми сила, потуга і міць,
Тож світ поруйнуймо старий.
(x2)
Ось впізнавали цю пісню без слів, щиро втішаючись з мрій, —
В кожному серці відлунював спів, наче провісник у бій.
Закликом був веселий ритм — притьма — усім до лав...
А ланцюг важчав, день — баривсь...
А він — далі грав і співав.
Муру не бійся, він — не міцний —
Кайдани зірви і бий!
Разом — ми сила, потуга і міць,
Тож світ поруйнуймо старий.
(x2)
Зірвалися люди врешті-решт, відчувши ось час і міць,
І з піснею "Близько світ новий" заповнили вулиці міст,
Стелили дорогу з розтрощених стін: "Хто з нами — той не проти нас!"
І ворогом нашим — отой, хто — один!
Одним тільки він був в цей час.
В колонах-шеренгах йшов народ —
Він мовчки глядів на їх рух,
А мури сягали незнаних висот
І поруч гойдався ланцюг...
(x2)