Він натхненний і молодий. Їх – наче в небі зірок.
Співав, щоб їм додати сил, аби зробили лиш крок.
Для нього сотня палала свіч. Вгорі підносився дим.
Співав для всіх – руйнуйте мур! І всі співали з ним.
Вирви з мурів зуби ґрат.
Зірви кайдани – вільний брат.
І мури впадуть, впадуть, впадуть,
Старе не повернеш назад.
Знали напам’ять пісню всі. Мелодія вільна без слів
Кружляла в хмарах і в траві цвітом прийдешніх днів.
Співали всі. Овацій ритм – як постріли грізно звучав.
Важчав ланцюг. Світанок ждав. А він співав і грав.
І зрозуміли – скільки їх. Відчули силу і час.
Пісня надії і життя враз згуртувала нас.
Натовп крушив монумент і брук: той з нами – той ворог нам.
Хто сам по собі – той нам не друг. Співець також був сам.
Приспів:
Дививсь на сірість людських мас.
Мовчав і слухав кроків стук.
Мури міцніли і здіймались
Силою сотень-тисяч рук.