Вздовж часу місячна ріка
куди мене, стрімка,
несеш?
В тобі, люба,
є зла згуба,
але є і щастя –
дитяче, без меж.
Ніч. Зорі. Пахощі суниць.
Я ніби горілиць
пливу.
Але чи немарно живу?
Мабуть, ні.
Тож земні вогні
вже вказують мені
дорогу нову.