Я знаю, нам судилося вічно...
Ми не могли бути щасливим вибором долі,
і зараз я дивлюся в минуле,
Хоча, я застрягла в теперішньому.
І не лишилося більше болю,
І я не маю за що тебе звинувачувати,
Я просто дуже за тобою сумую,
Я сумую за енергією твоїх дотиків.
Як поранена пташка в одинокому небі,
Я просто не можу забути, що вміла літати.
Забери мене назад, забери мене до місяця бажань,
Поверни мене, поверни мене до місяця бажань.
Немов замерзла сльоза на тремтячих губах,
Я лишилась у страху, і так болить,
Забери мене, забери мене до місяця бажань,
поверни мене, поверни мене до місяця бажань.
Я знаю, куди ми з тобою збирались,
Хоча і не вибирали шляху.
Ми знали, що було і не було правдою,
Але все ще думали, що не втратимо....
Так, ти більше не мій,
Але я не жалкую,
Я все ще дуже тебе люблю,
І сумую за енергією твоїх дотиків.
Як поранена пташка в одинокому небі,
Я просто не можу забути, що вміла літати.
Забери мене назад, забери мене до місяця бажань,
Поверни мене, поверни мене до місяця бажань.
Немов замерзла сльоза на тремтячих губах,
Я лишилась у страху, і так болить,
Забери мене, забери мене до місяця бажань,
поверни мене, поверни мене до місяця бажань.
Вдень, в сонячному світлі я ніколи більше не покохаю,
Ми старались справитись, багатьма способами,
Але ми не можемо лишитись друзями.
І коли сідає сонце, я думаю про тебе,
Про те, як ми були разом, потім сонце встає,
І я втрачаю друга.
І в цей же момент, я знову чекаю на місяці бажань.
Як поранена пташка в одинокому небі,
Я просто не можу забути, що вміла літати.
Забери мене назад, забери мене до місяця бажань,
Поверни мене, поверни мене до місяця бажань.
Немов замерзла сльоза на тремтячих губах,
Я лишилась у страху, і так болить,
Забери мене, забери мене до місяця бажань,
поверни мене, поверни мене до місяця бажань.
Забери мене, забери мене до місяця бажань,
поверни мене, поверни мене на місяць бажань.
На місяць бажань.