В кімнаті де зупинився час
Тут не залишилось нічого, окрім порожніх слів
Наскільки сильно я любив тебе, настільки ж сильно відчував біль
Ти зараз така розгублена, а я прошу тебе повернутися до мене
Я щодня сумую за твоїми поглядами
Я розмовляю сам із собою
Обмінююсь словами, які ніколи не покинуть цієї пустої кімнати
Ти озираєшся,
Твій аромат заповнює усе навколо
Ти загнала мене в пастку, закрила у цій пустоті
Де я розмовляю сам із собою, я розмовляю сам із собою
Без кінця
Де я розмовляю сам із собою, я розмовляю сам із собою
На ту ж саму тему
Я не пам’ятаю твоєї усмішки, тільки сумний погляд
Глибоко в підсвідомості я розумію
Що повинен відпустити тебе
Тому що, я нічого не відчуваю до тебе.
Як я можу відпустити тебе? Все і так зрозуміло.
В якийсь момент реальність
Пробуджує мене від сну
Слова, які вириваються, щоб зупинити тебе
Ти вітаєшся зі мною
І я починаю задихатися від в мить нахлинувших спогадів,
Але в цій пустоті я лише один
Де я розмовляю сам із собою, я розмовляю сам із собою
Без кінця
Де я розмовляю сам із собою, я розмовляю сам із собою
На ту ж саму тему
Наша остання ніч, ніч, коли ти покинула мене
Ці сумні спогади далеко позаду
Якби ж можна було повернути час назад
Скільки я б тебе не просив, ти все більше віддаляєшся від мене.
Де я розмовляю сам із собою, я розмовляю сам із собою
Бажаючи дотягнутися до тебе
Ходімо із мною
Ходімо зі мною
Ходімо зі мною