Сумна є наша вулиця, відколи ти не тут,
Бо сумну пісню співають ті, хто лишається.
Нам снились ті самі сни, ми мали ті самі надії,
В цій грі вели інші й украли сни.
Мені не шкода, що поїхала: знаю, що мусила,
лиш болить, маленька, що не явилась перед очі.
Я б не казав тобі «лишись», я б і не пробував,
я б не казав «кохаю тебе», тільки «бережи себе».
Моя пісня повільна, повільненька
І випивається тихо,
Зовсім повільна й без питань,
Чому ти поїхала.
Як ітимеш, зруйнуй мости, зітри сліди,
Мені лишається пісня, щоб мене заспокоїти.
Нам снились ті самі сни, ми мали ті самі надії,
Мені забракло хоробрості, аби зважитись.