Летів, летів сто тисяч снів,
Крилатий ангел у вигнання,
За те, що вірив не в богів,
А в дивну мантру про кохання.
Де в серці неба дві душі,
Сплелись у тантрі до світання
І зорі гострі, як ножі,
Почули мантру про кохання.
приспів:
Я - вогонь і вода,
Повітря й земля,
Я - сама любов.
Я - вогонь і вода,
Повітря й земля,
Я - сама любов.
І того ж дня стара зоря,
Позаздривши земним бажанням,
Штовхнула вниз двох, що сплелись,
А з ними мантру про кохання.
приспів
Зірвавсь в безодню, сяйво руш,
Безкрилий ангел у останнє,
Віддавши крила парі душ,
За вічну мантру про кохання
Ми з вогню і води,
Повітря й землі,
Як сама любов.
Ми з вогню і води,
Повітря й землі
Як сама любов.
приспів
Я - сама любов...