Не тепер і не колись,
а мабуть, ще в ті часи,
як сам цісар під стіл пішки ходив,
не в чужій країні, а в зеленій Верховині
народився у селі Три Пеньки
нічогенький хлопчик –
десь так кілограмчиків за п'ять.
Назвали його Григором
на честь небіжчика діда.
А як уродився, на хрестинах
після третьої чарки,
за давнім карпатським звичаєм,
стали йому до рук різні предмети тицяти.
Ану, що візьме малий, то те з нього й вийде».
Немовляті підносили і хліб,
і сокиру, і Святе Письмо,
але воно, нерозумне, зупинило свій вибір
на відьмацькій люльці.
«Доки гості пили та співали», малий Пинтя,
посмоктуючи люльку своєї нанашки, заснув.