Не знаю, як ми зайшли за поріг,
Але хмарами небо
нависло над шляхом,
в кінці якого-
світла вогник слабкий.
Над нами зими
спалахнули знамена,
Хто "за" і хто "проти",
Нас сила-силенна.
Стій, не підходь, поки не скажеш-
Хто ти такий.
Злоба і лютість
ревуть, як мотори,
Зрівняли з асфальтом той ліс, в якому
Відкрилось нам те,
Чого вголос не скажеш ніяк.
Я чую удари лопат,
На нас спрямована зброя солдат,
Але їх патрони вибухнуть
прямо в стволах.
Я відчуваю, як навкруги згущаються тіні,
Річка палає, над нею мости розвели,
В Своїй доброті Господь дарує нам, що ми хотіли:
Любов, любов, любов,
Любов під час війни.
Я простягну до долоні долонь,
Однак це те ж саме, що лити
масло в вогонь,
Рука в руці- в прірву,
Ми вивчили цю маячню.
Не пам'ятаю, ким був,
Не знаю, ким став,
Але кров моя зараз
сильніша за сталь.
Їм дуже не пощастить, коли я прийду.
Я розумію, що навколо нема заметілі,
Та я гину у кризі,
Мої очі не бачать весни.
Господь, скажи мені- хто ми, що ми так хотіли
Відчути любов, любов,
Любов, любов, любов
Обов'язково- під час війни.