Як за чорний єрик, як за чорний єрик
Їхали козаки - сорок тисяч коней,
І укрився берег, і укрився берег
Сотнями порубаних, постріляних людей.
Любо, браття, любо, любо, браття, жити,
З нашим отаманом не доводиться тужити.
Любо, браття, любо, любо, браття, жити,
З нашим отаманом не доводиться тужити.
А першою кулею, а першою кулею,
А першою кулею поранило коня.
Ну а друга куля, ну а друга куля,
Ну а друга куля в серце ранила мене.
Любо, браття, любо, любо, браття, жити,
З нашим отаманом не доводиться тужити.
Любо, браття, любо, любо, браття, жити,
З нашим отаманом не доводиться тужити.
А жінка поплаче, за іншого піде,
За мого товариша, забуде про мене,
Шкода тільки воленьки, да степу широкого,
Шкода матінку стару й буланого коня.
Любо, братці, любо, любо, братці, жити,
З нашим отаманом не доводиться тужити.
Любо, братці, любо, любо, братці, жити,
З нашим отаманом не доводиться тужити.
Кучері русяві мої, очі мої світлі,
Травами, бур'яном та полином поростуть.
Кістки мої білі, серденько сміливе
Круки із шуліками степами рознесуть.
Любо, браття, любо, любо, браття, жити,
З нашим отаманом не доводиться тужити.
Любо, браття, любо, любо, браття, жити,
З нашим отаманом не доводиться тужити.
Любо, браття, любо, любо, браття, жити,
З нашим отаманом не доводиться тужити.
Любо, браття, любо, любо, браття, жити,
З нашим отаманом не доводиться тужити.
Любо!