Сідлай свій розум, нехай він скаче і біжить
З заплющеними очима ти шлях знайдеш
Глибоко втягни подих - дай думкам пропасти
Повільно подих випусти - віддайся вітру
Крутиться веретено - сплітаються думки, зникає бачення
Магічний спів виманює розум з його форми
Виходить через двері, проходить крізь павутиння
Вперед, босими ногами, важкий тягар
Ген у тебе всередині чекає крута стежка
Високо там, на Цілющій вершині, стоять дев'ять дівиць
На першому перетині стежок, спиняєшся
Скидаєш одяг і все, що в тебе з собою є
Бо там, куди прямуєш, в них немає потреби
Тягар легшає, а попереду ще важчий шлях
На другому перетині стежок, спиняєшся
Полишаєш час, а з ним - важкі думки
Бо там, куди прямуєш, в них немає потреби
Тягар легшає, а попереду ще важчий шлях
На третьому перетині стежок, спиняєшся
Полишаєш страх, скидаєш з себе маски
Бо там, куди прямуєш, в них немає потреби
Тягар легшає, а попереду - найважчий шлях
Голого, там, на вершині, тебе знає гора
Сівер б'є крилом орлиним і жене вітер
Навколо тебе танцюють жіночі тіні
Твердять руни, примовлять, кличуть і спонукають тебе
Язво і хворобо,
геть із мозку та кісток
геть із м'яса й крові
геть із плоті й шкіри
у повітрі й вітрі
пропади
кличу тебе до синьої гори
де не світитиме на тебе ні сонце ані місяць
кличу до лісу, де ніхто не живе
і до моря, де ніхто не гребе
глибоко під ґрунтову скелю
геть від шкоди
біжи через річку
крутися у морі
У повітрі й вітрі
пропади
Ні сонце ані місяць
не світитиме на тебе
Захлинися в морі де
ніхто не гребе
біжи через річку
крутися у морі
Цілюща гора назавжди стоїть
щоб тішити хворих і болящих
Кожному, хто зійде на гірську скелю
буде зцілено хворобу на все життя
Залиш її на Цілющій горі
де річки і стумки
звиваються на північ і вниз
Для того, хто опанує гірську скелю