Повний місяць, вкаже мені шлях.
Я тебе знайду, знайду хоч де.
Коли загоїться, твоє хворе крило.
Ти знов відлетиш, далеко.
Повний місяць, вкаже мені шлях.
Я тебе знайду, знайду хоч де.
Коли загоїться, твоє хворе крило.
Ти знов відлетиш
Я люблю твоє волосся, волосся, волосся, воно так круто літає.
Коли вітер торкається нього, не можу встояти, та і в цілому не знаю.
А ти любиш мій голос, мій голос, мій голос і здається це навічно.
Але тоді чому ми з тобою загубили, все те що здавалось так вічно.
Розбери мене на частини, подивись як тебе втрачав.
Здивуй мене, здивуй мене, здивуй мене знов.
Скільки слів дарував тобі, згадуй мене коли холодно навесні.
Та я вірю що ми разом знову, знайдемо те тепло.
Я не боюся вже висоти, та не боюся дикого болю.
Я лиш боюся тебе не знайти, адже той
місяць тебе від мене сховає.
Повний місяць, вкаже мені шлях.
Я тебе знайду, знайду хоч де.
Коли загоїться, твоє хворе крило.
Ти знов відлетиш, далеко.
Повний місяць, вкаже мені шлях.
Я тебе знайду, знайду хоч де.
Коли загоїться, твоє хворе крило.
Ти знов відлетиш
Мені світло вкаже далека стежка, на неї побачу знову тебе я.
Навколо дурні люди і слова, я дивлюся у вічі, їй дивлюся у вічі.
Скільки мені ще потрібно зірок, щоб знайти тебе?
Скільки мені ще потрібно слів, щоб забути тебе?
Якщо навіть до тебе шлях я загублю, обов'язково повний місяць я знайду
Я не боюся вже висоти, та не боюся дикого болю.
Я лиш боюся тебе не знайти, адже той
місяць тебе від мене сховає.
Повний місяць, вкаже мені шлях.
Я тебе знайду, знайду хоч де.
Коли загоїться, твоє хворе крило.
Ти знов відлетиш, далеко.
Повний місяць, вкаже мені шлях.
Я тебе знайду, знайду хоч де.
Коли загоїться, твоє хворе крило.
Ти знов відлетиш
Далеко-далеко, де закінчується море.
Далеко-далеко, де закінчуються зорі.
Далеко-далеко, де закінчується небо.
Далеко-далеко, де закінчується море.