Коли твоє обличчя в мої думки лине
Ніч трохи прохолодою віє
Я в темну картину поринаю
За єдиною відповіддю
Знов у своїй пітьмі ховаюсь
В золото гортаюсь
До мене дерево хилиться
З гоміном зсередини
І знов я повзу до тебе
Ніби під сніг
І знов я падаю до тебе
Ніби у домовину, на простирадло
У твоїх юних очах відображена
Вже безліч історій
І деякі з нас себе ранять
Решта - лише подорожні
І знов я повзу до тебе
Ніби під сніг
І знов я падаю до тебе
Ніби у домовину, на простирадло