Коли вони зустрілися їй було п'ятнадцять
Наче квітуча чорна роза
І вона вже знала що невдовзі помре
"Що є завтра без тебе?
Ми прощаємося в останній раз"
Вона слабла з кожним днем,
Поки осіннє листя пролетало мимо
Поки одного дня вона не сказала йому: "Настав час моєї смерті"
"Яким було для тебе це літо?" -
Вона запитала його з посмішкою
"Що є завтра без тебе?" -
Він мовчки відповів
Вона сказала:
"Я завжди буду з тобою,
Я якір твого суму
Нема кінця тому, що я зроблю
Бо я кохаю тебе, до смерті кохаю"
Але сум проник надто глибоко
Гора впала надто стрімко
Й рани не загоювались
Бо біль від втрати була більшою ніж він міг відчути
Він сказав:
"Я завжди буду з тобою
З якорем мого суму
Все, що знаю та коли-небудь знав -
Я кохаю тебе, до смерті кохаю"
"Що є завтра без тебе?
Невже прощаємося в останній раз?"
[Соло на гітарі]
"Я завжди буду з тобою,
Я якір твого суму
Нема кінця тому, що я зроблю
Бо я кохаю тебе"