"Заспокойся", я сказав тобі: "Подивись на мене".
Час ховатися по кутках минув.
Тепер розкажіть, куди ви біжите і чому задихаєтесь?
Ви ніколи не бачили тих, хто танцював з йо*аними чортами?
Хто виріс з міцними мріями і слабкими руками,
Кого штовхнули в прірву, чавили на узбіччі.
Покрита золотом, а потім пронизана, прекрасна Фріда Кало.
Раніше я мовчав перед усіма, але подивіться на мене зараз.
Тож залишайтесь зі своєю зграєю,
Повзайте, моліться, не виділяйтесь.
Нам не бракує сміливості, ми безстрашні,
Ми виросли з синцями на ліктях.
Нам пох*й на тебе
І зграю, з якою ти їси, повзаєш, молишся, блюєш.
Нам не бракує сміливості, ми безстрашні,
Ми виросли з синцями на ліктях.
Нам пох*й на тебе.
І зграю, з якою ти їси, повзаєш, молишся, блюєш.
Нам не бракує сміливості, ми безстрашні,
Ми виросли з синцями на ліктях.
Нам пох*й на тебе.
І якщо ви хочете знати мою історію, сідайте і слухайте.
Це займе кілька секунд, тому почніть рахувати.
Бажання сяяти, страх та інші похідні.
Ми боїмось сяяти, коли молоді.
Ця прекрасна мораль, для половини людей.
Світська культура, створена стереотипами:
«Зневажай тих, у кого менше, ніж в тебе. Обожнюй тих, хто на вершині»,
«Шануй свою матір і батька, але плюй їм в спину».
Але я все ще маю власний шлях, власну думку, та трьох сміливих друзів.
І якщо світ зрозумів це зараз, він почне дивитися на нас.
Я багато ганчірок брав в руки, не скаржачись.
Я пусте місце, але це пусте місце мочиться на голову тобі і твоїй зграї.
Повзайте, моліться, не виділяйтесь.
Нам не бракує сміливості, ми безстрашні,
Ми виросли з синцями на ліктях.
Нам пох*й на тебе
І зграю, з якою ти їси, повзаєш, молишся, блюєш.
Нам не бракує сміливості, ми безстрашні,
Ми виросли з синцями на ліктях.
Нам пох*й на тебе.
І зграю, з якою ти їси,
Так, зграю, з якою ти їси.
Так, зграю, з якою ти їси.