Зажили ми у злагоді та любові
Ну точнісінько так, як живуть в казках
Розчахнув вітер волі моє загублене вікно
Заніс мою нудьгу розвіяв страх
На швидку я мирський етикет вивчаю
Оберемок обов’язків маю теж
В морі правил мій тоне баркас, я іду на дно
A в іншому радість не має меж
І звісно, ті фіжми, турнюри, й жабо
Всіх цих людей якось звуть
Кращої долі не хочу я,
Бо це на стежці земного щастя мій дебют
Рапунцель, я мало тебе обіймав,
Адже з турбот головна
Серед безпеки, щоб дух твій розквітав
В мене зрештою спадкоємиця одна
Зірвали банки з нею ми
Кипить казан ідеями.
Я маю бути впевнений,
Що Рапунцель моя
Я доведу це почуття.
Таке у вусі відчуття,
Що їй от-от освідчусь я.
Буде життя оладки із медом,
Хай тільки стане пані місс Фицерберт
Її високість – пані Фицерберт
От і все, доказали ми нашу казку
Доспівали ми пісеньку до кінця
Чи не житло це?
Тут ми удвох
Гніздечко зів’ємо
І радість по вінця заллє серця
Цього ми обоє жадали і ось,
Тануть турботи, як дим
Схоже майбутнє таки почалось,
Треба звикнутись нам зі щастям зі своїм.
Грози минулись, а серцю чомусь
Сниться віддалений грім
Мрію свою приручити боюсь
Чи я звикнусь колись зі щастям зі своїм?