Це літо, як осінь,
Душа кисню не просить,
Вона надходить, як знає,
А ти немов вітром, відносишся...
Бідь-які питання, адже вони тебе не стосуються,
Нерви всередині до кінця їдять
Почуття, що були закладені,
Заручники минулого...
Всі почуття зношені,
Стерті грані хорошого
І тепер душі наші порожні,
І вогонь більше не загориться в грудях.
Коли зустріне тебе вітер,
Коли будеш кричати: "Де ти?"
Коли нічим дихати, не втекти
Від болю в грудній, пізно нам щось вирішувати.
Ці безсонні ночі, літні дуже,
Все як ти хочеш,
Ось тільки вирвати всі дні,
Спалити всі календари
Не вийде точно.
Ці крики твої забери,
Ми звикли згорати від любові.
В голові думок твоїх повно,
Можна знімати кіно,
Шкода, що ми не актори давно...
Це літо, як осінь,
Душа кисню не просить,
Вона надходить, як знає,
А ти немов вітром, відносишся...
Бідь-які питання, адже вони тебе не стосуються,
Нерви всередині до кінця їдять
Почуття, що були закладені,
Заручники минулого...
Цього літа ми ніколи,
Не будили всіх по дворах,
І у відповідь тиша, тиша...
Я шукав тебе по барах,
Мене оточували п'яні пари.
Я шукав тебе по пабах,
Але не знаходив тебе там.
Вивчу я все історії.
Вітром мене понесе, але куди?
Літо, як осінь, все, що будуємо ми
Несеться у далекі країни.
Жовтень, листопад, грудень, лютий
З собою забирай,
Забирай свою осінь,
Моя душа літа просить...
Це літо, як осінь,
Душа кисню не просить,
Вона надходить, як знає,
А ти немов вітром, відносишся...
Бідь-які питання, адже вони тебе не стосуються,
Нерви всередині до кінця їдять
Почуття, що були закладені,
Заручники минулого...
Це літо, як осінь,
Душа кисню не просить,
Вона надходить, як знає,
А ти немов вітром, відносишся...
Бідь-які питання, адже вони тебе не стосуються,
Нерви всередині до кінця їдять
Почуття, що були закладені,
Заручники минулого...
Літо, як осінь...