Цей білий сніг дику гору обліг,
Навіть сліду тут нема.
Безлюдне, неначе, царство,
А царюю я сама.
І завиває вітер-хуга в серці зла…
Втримати в собі силу не змогла.
То схаменись, то доведи - ти хороша і буде так завжди!
Сховай свій дар в душі на дно.
Вже все одно!
Все одно! Все одно!
На волю шугне воно!
Все одно! Все одно!
Я здалася вже давно!
Хай женуть! Хай цураються!
Хай кругом зима…
Та холоду я не лякаюся.
На відстані всі речі,
Малесенькі немов.
І страхи мої безодні не вернуться.
І знов,
Сама собі я покажу, що вільна перейти межу!
Добро і зло - їх тут нема!
Нема!
Все одно! Все одно!
Я - і вітер, і небеса!
Все одно! Все одно!
Умре в очах сльоза!
Це - мій світ! Тут лишаюся!
Хай кругом зима…
Хай сила рине в землю - так бажаю я!
Як віхола заклубочиться хай душа моя!
Я починаю розуміти - це вже край!
Немає вороття!
Колишнє - прощавай!
Все одно! Все одно!
Я заграю, немов зоря!
Все одно! Все одно!
Навік змінилась я!
Ось мій світ! Ним пишаюся!
Хай кругом зима…
Та холоду я не лякаюся.