Les trompettes de la renommée [Ukrainian translation]

Я жив удалині від суєти мирської,

У тиші, без турбот, тривог та непокоїв,

І в славі звикши вже купатися “за так”,

На лаврах я спочив та спав, що той бабак.

Втім, мовили мені у бесіді приватній,

Мовляв, перед людьми в боргу я невідплатнім:

Забуде плебс мене, мій голос, мій портрет,

Якщо не розповім йому якийсь секрет.

Фанфари,

Співці реноме,

Почвари,

Хай чорт вас візьме!

Та що ж, я позабув елементарний сором,

Щоб потурати всім можливим поговорам

Та виставляти на загальнолюдський суд

Те, з ким я, де, коли і як впадаю в блуд?

Назви я імена – і кожна Пенелопа

Одержить лайки вслід та погляди з-під лоба,

І друзі скажуть, що я їм чужий тепер,

А скривджені мужі дістануть револьвер!

З’являтись голяка на людях я не смію,

Бо за таких умов одраз зніяковію.

Свій дітородний член, крім лікарів та дам,

Нікому споглядать нізащо я не дам.

Невже, щоб написав про мене хтось в журналі,

Мені своїм “дрючком” слід грати на роялі?

Чи гордо з ним ходить, піднявши догори,

Як служка на вівтар несе святі дари?

У замку на горі одна вельможна пані

Зі мною певний час вправлялася в коханні,

І от з її тілес в останній мій візит

На мене переповз огидний паразит.

Чи маю право я – лиш для самореклами –

Заплямувати геть ім’я цієї дами?

Візьму свій мікрофон та гучно зареву:

“Маркіза N. мені підкинула вошву!”

Живем у згоді ми, і Бог нам судією,

З Дювалем – піснярем, убраним скуфією.

Хоч він святий отець, а я “нечистий, згинь”,

На мій “нехай вам грець!” вторує він “амінь!”

Невже ж у змові з ним сказать я маю пресі,

Що любу я свою застукав з ним в процесі?

Він пошепки співав, припавши їй до ніг,

Вона ж йому в той час в тонзурі била бліх!

Кого ж, чорт забирай, вже треба полюбити,

Щоб змусити гучніш фанфари затрубити?

Яка мені з зірок, котра з живих легенд

Замінить у руках мій вірний інструмент?

На крижах на чиїх іще я не поїздив,

Щоб викликати знов цікавість журналістів?

На чий іще бугор мені забратись слід,

Щоб враз заговорив про мене весь нарід?

Чи стане мій сюрприз для слави апогеєм,

Якщо, як всі кругом, я виявлюся геєм,

Сідницею почну крутити, як мамзель,

Та в пíдлісок втікать зі сцени, мов газель?

Чомусь не згоден я, ще й зі своєї волі,

Щоб задом наперед в любові грати ролі,

До того ж, в цих затій гарантій рівно нуль:

Давно впав у ціні якийсь звичайний швуль!

Є тисячі шляхів, як досягнути слави,

Я вирішив: мені з них жоден нецікавий,

Не буду під людей рівнять себе, та й квит!

Планую лиш лежать, співать, чесать живіт.

Покличуть – я прийду, повеселю всіх треллю,

А ні – полежу ще, попльовуючи в стелю,

В тій славі, що вже є, купатимусь за так,

На лаврах спочивать знов буду, мов бабак.