[Гренгуар:]
Хай повість ця лунає знов
В Парижі, де блукає Бог.
Про вир бажань й гірку любов -
Фатальний сум земних створінь.
А ми, безвісні автори
Німих скульптур і влучних рим,
Лишимо згадку тих подій
Для інших поколінь.
Приспів:
Небес сягнуть собори кафедральні -
Час той настає
Й не існує більше меж,
Щоб суть нову зустріти із зірками,
Проклавши свій шлях
Вітражем готичних веж.
Так день за днем під дзвонів звук
Сильніш за все жадає люд
На даху святих споруд
Побудувати сенс життя.
Чи поет ти, чи трубадур,
Збережи головну мету:
Передректи в своїх піснях
Щасливе майбуття.
Приспів (х2)
Чи не впадуть собори кафедральні,
Як прийде пітьма,
Що чекає край воріт?
Впускайте вже цю скверну, цих вандалів -
Світу все одно
Жити ще кілька століть.
Жити декілька століть.