Ти будеш дихати мною наче повітрям,
Того дня, коли я сховаю тебе
В глибині фраз, які ти не почуєш.
Твоєю помилкою було любити мене так,
Неначе завтра світ буде таким як і вчора.
Дозволь тепер мені повірити, що все це справжнє,
Що я відчуваю неспокій, п'ю гіркі сльози.
Будь ласка, залиш мене загубленим в морській глибині
Слова такі далекі, клянусь, я хочу вигукнути їх.
Бо я відчуваю, наскільки ти далеко, далеко від мене.
Бо я відчуваю, наскільки ти далеко, далеко від мене.
Бо я відчуваю, наскільки ти далеко, далеко від мене.
Бо я відчуваю, наскільки ти далеко…
Час спалить всі листи, що говорять про тебе.
Ми будемо плакати під сонцем, і коли воно потоне
Забравши слова, що вочевидь марні,
Ми будемо співати разом, залишаючись німими.
А тепер відвези мене додому, зима мене лякає, і ноги підкошуються.
Ти не бачиш, як я тремчу.
Марлена, відвези мене додому. Твоя посмішка чарівна,
Але ти знаєш, що якщо я втрачу тебе зараз, то більше не зможу бачити.
Бо я відчуваю, наскільки ти далеко, далеко від мене.
Бо я відчуваю, наскільки ти далеко, далеко від мене.
Бо я відчуваю, наскільки ти далеко, далеко від мене.
Бо я відчуваю, наскільки ти далеко…
Бо я відчуваю, наскільки ти далеко, далеко від мене
Бо я відчуваю, наскільки ти далеко, далеко від мене
Бо я відчуваю, наскільки ти далеко, далеко від мене
Бо я відчуваю, наскільки ти далеко
Ти будеш дихати мною наче повітрям,
Того дня, коли я сховаю тебе
В глибині фраз, які ти не почуєш.