Ти мене знаєш найкраще,
Це не йде на краще.
І вже давно твій дотик віщує край,
Чи ти маєш це відчуття.
Сьогодні вночі вечерю приготую,
І твій погляд витримаю.
А коли погашу світло як долоня об долоню,
Буде все ясно як день.
Дотик спини до спини, рука лід льодяна.
Чи ти знаєш як ображає порожня постіль.
А коли думаєш, що я сплю ти крадешся геть,
Боже, самому я собі зайвий.
А заболить мені насиільше,
Коли знаю, що ти у другій кімнаті плачеш.
Довго нічого не говориш,
Тільки долоні закриваєш.
А та сльоза у оку не через нас,
Кажеш тоді щоб твій чув голос.
Тоді йду за тобою я,
Але стану на порозі,
Тому що у другій кімнаті
закінчується твій слід,
Чую ридання, і знаю, що це є край...
Ти мене знаєш найкраще...