О, Ляле…
В твоїх вустах затаєна тридійсність:
блискучий ряд перлин і подих чистих гір,
й ковток вина із келиха Сіра.
О, Ляле…
І подих з чистих гір у диханні твоєму.
О, Ляле…
В твоїх вустах затаєна тридійсність:
бентежний голос твій, спокуси усмішка
й ковток вина із келиха Сіра.
О, Ляле…
В твоїх очах затаєна тридійсність:
агату блиск, як діамантів ПАР,
і життєдайна жага мов з Сахари.
О, Ляле…
В твоїх очах затаєна тридійсність:
палкий вогонь немов вулкана жар,
й ковток вина із келиха Сіра.
Вулкана полум’ям твої палають очі
й жагою пристрасті твого бажання!
О, Ляле…
В твоїх очах затаєна тридійсність:
агату блиск, як діамантів ПАР,
й ковток вина із келиха Сіра.
Тридійсність є й в твоєму серці:
бірманська кобра там,
прекрасний східний цвіт з отруйними плодами!
О, Ляле…
А в серці, в нім – затаєна тридійсність:
п’янкий цілунок вуст, погуба часова
й ковток вина із келиха Сіра.
О, Ляле…
ваблива… отрута…
і хай цілунок у вині Сіра,
і серце кобри хай.