Вона прийшла під ранок,
пустий недільний ранок,
волосся її довге
зимний вітер розвівав.
Не знаю, як знайшла мене,
у темряві впізнала,
в руїнах бо лежало все
від битви, що програв.
[Приспів:]
Аххахххаххахахххаххххх ...
Спитала, хто той ворог мій.
Кажу, що ми чоловіки
Не проти вбити ближнього
Що б бог там не казав.
Благаю дати коней,
щоб розчавити ворогів
З яким би задоволенням
Цю нечисть повбивав.
[Приспів]
Та байдуже їй битви ці,
що роблять нас тваринами
Їх легко розпочати
та не видно їм кінця.
Вона ж усім як мати,
вона завжди розрадить
І я злякавшись самоти,
не хочу відпускать.
[Приспів]
"О, леді, поможіть мені,
Тут біля вас як уві сні! "
"Повірте в мир!"- сказала
Й повернула до життя.
"Немає сили в кількості.
Тож не робіть помилок цих.
А я коли ще знадоблюсь,
Прийду хоч з небуття».
[Приспів]
Сказавши так, пішла собі
А в мене не знайшлося слів
Дивився вслід аж поки
Чорний плащ її не зник.
Мені не стало легше,
але тепер я не один.
Знаходжу нове серце
Як у день той вітряний.
А як до тебе прийде раз
Відпий від її мудрих слів.
Прийми її відвагу
Й передай мені привіт.